
НАЙДЬОНОВА Л.А.
ГО “Українська асоціація медіапсихологів та медіапедагогів”
Бажаєте приєднатись?ЛАБОРАТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДІАОСВІТИ
Лабораторію створено 2006 року як перший в Україні науковий підрозділ, що має за мету відстеження рівня медіакультури шкільної молоді та дорослого населення, осмислення методологічних і методичних підходів до розгортання медіаосвіти в системі загальноосвітньої школи.
Робота наукового підрозділу спирається на теоретико-методологічну базу та багаторічний досвід досліджень інформаційного простору України, що проводились Інститутом соціальної та політичної психології з 1994 р. під керівництвом чл.-кор. НАПН України М.М. Слюсаревського.
Колектив лабораторії досліджує соціально-психологічні аспекти масової комунікації та організації медіаосвіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації, готовності до ефективної взаємодії з інформаційним простором.
Теми дослідження лабораторії попередніх років:
- 2006–2008 рр. - «Соціально-психологічні засади формування медіакультури особистості» (номер теми ДР № 0106U002159)
- 2009–2013 рр. - «Соціально-психологічні аспекти взаємодії інформаційного та освітнього просторів України» (номер теми ДР № 0109U000109)
- 2014-2016 рр. - «Соціально-психологічні та психолого-педагогічні умови організації медіаосвіти молоді» (номер теми ДР № 0114U001514)
- 2017–2019 рр. - «Медіапсихологічні засоби профілактики та подолання наслідків деструктивних інформаційних впливів на дітей та молодь» (номер теми ДР № 0117U000195) (номер теми ДР № 0109U000109)
- 2020-2022 рр. - «Інноваційні психологічні засоби розвитку медіаосвіти в Україні» (номер теми ДР № 0120U000156)
Нині лабораторія виконує науково-дослідну роботу за темою:
- 2023-2025 рр. - «Медіапсихологічні стратегії цифрової трансформації суспільства і освіти»
До творчих здобутків лабораторії входять:
- Концепція впровадження медіаосвіти в Україні, схвалену постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 29 травня 2010 р., протокол № 1-7/6-150.
- Вітчизняна соціально-психологічна модель медіаосвіти, що поєднує елементи захисного, естетичного, громадянського і творчого підходів і проходить широкомасштабну експериментальну перевірку.
- Усеукраїнський медіаосвітній експеримент згідно із наказом МОН «Про проведення всеукраїнського експерименту з упровадження медіаосвіти в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів» №886 від 27 липня 2011 р.
- Моніторінг медіакультури молоді
- Медіаосвітні школи і семінари з практичної медіаосвіти (спільно з ІІТЗО і АУП)
- Програми та методичне забезпечення шкільної та позашкільної медіаосвіти:
- Курсу за вибором для учнів 10 класу «Медіакультура»;
- спецкурсу «Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу» для системи підвищення кваліфікації педагогів;
- Курсу «Медіапсихологія» для слухачів Київської малої академії наук;
- Курсу «Медійні технології» для студентів творчих спеціальностей ВНЗ (для бакалаврів, спеціалістів, магістрів)
- Клубних занять в творчих об’єднаннях позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (соціально-реабілітаційний напрям) «Сімейна медіакультура»;
- Комплексна програма дитячої студії мультиплікації «Червоний собака».
- Вікова періодизація медіаризиків, що слугує науковим обґрунтуванням національної системи «розумні позначки» для захисту дітей від телепродукції, яка може шкодити здоров’ю та розвитку дитини (створено за ініціативою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за підтримки Ради Європи).
Практичні напрацювання лабораторії полягають у підготовці та проведенні масових опитувань населення України, вчителів, шкільної та студентської молоді, які зорієнтовані на виявлення загального рівня медіакультури, з’ясування потенційних потреб у сфері медіа-реальності, виявлення вікових, регіональних відмінностей медіакультури.
- Критерії аналітичного сприйняття особистістю медіаінформації (критичного сприймання інформації; критичного освоєння (інтеріоризації) інформації; вибору методів критичного сприй няття інформації; загального оцінювання телебачення та окремих телепередач); критерії рівня медіакультури старшокласників; критерії комунікації засобами музики як компонент соціалізації аудіальної медіакультури учнів: комунікація (інтенсивність та зміст безпосереднього спілкування та спілкування за допомогою засобів медіа щодо музики); час контакту (кількість часу взаємодії, пов’язаної з прослуховуванням музики); музичні уподобання; усвідомлення впливу музики на психологічне, соціальне, фізіологічне благополуччя підлітка та усвідомлення впливу музики на особистість.
- Концепти медіаперцептивної комунікації, комплексний медіакультурний феномен, ілюзія насиченості онлайн-життя (поєднання переживання прискорення, миттєвості часу та відчуття внутрішньої спустошеності після перебування в мережі); дистанційна упередженність (відслідкування життя інших більш ніж розповіді про себе як тенденція до проживання «життя інших» і, як наслідок, відчуття невдоволення власним життям, заниження самооцінки, депресивні настрої); віртуальне прискорення суб’єктивного часу»(відчуття прискорення плину часу під час віртуальних практик порівняно з реальними практиками); поняття «дитячий прайм-тайм» – періоду часу з 15 до 19.
- Модель темпорально-мотиваційної активації медіа користувачів, модель взаємодії в віртуальних групах; дезадаптивні модифікації уявлень про фізичну тривалість одиниці часу.
- Методики:
- моніторингу «телеменю»;
- діагностична методика оцінки рівня розвитку медіакультури старшокласників;
- універсальні індикатори порядкової шкали для дослідження критеріїв медіакультури;
- методика психологічного прогнозу впливу перегляду телеконтенту на розвиток ціннісно-смислової сфери дитини;
- індикатори фільтрації та селекції телепродукції.
- Закономірності:
- прямого і оберненого зв’язку міжособового спілкування і критичного мислення учнів;
- взаємовпливу міжособового спілкування і критичного мислення;
- взаємовпливу аналітичної роботи учнів з медіаінформацією;
- порушення сімейної ієрархії, перекручення комунікації в родини, порушення процесів консолідації й сімейної згуртованості під впливом телеконтенту.
- Емпірично виявлено тенденції:
- зростання показників медіаперцептивної комунікації – здатності до критичного аналізу візуальних медіатекстів, творчого їх сприймання, застосування елементів, фрагментів переглянутого на практиці;
- збільшення часу контактів з медіа учнів, що вивчають медіакультуру, та зниження в них мотивації до медіатворчості;
- й діти, й батьки стають і носіями, і наслідувачами моделей медіа-поведінки.
- Типологія споживачів, на основі рівнів насолоди від сприйняття різновидів отримуваної інформації:
- контактери;
- кіномани;
- інтернавти;
- телемани;
- книголюби;
- лудомани.
Перспективи
- Дослідити медіапсихологічні засоби профілактики та подолання наслідків деструктивних інформаційних впливів на дітей та молодь.
- Масове інтенсивне впровадження медіаосвіти в усіх областях України
- Включити до стандартів фахової підготовки та підвищення кваліфікації шкільних учителів за медіаосвітнім напрямом медіаінформаційну грамотність, медіа комунікаційну компетентність і критичне мислення.
- Розвиток громадського медіаосвітнього руху.
- Формування медіапсихологічної компетентності виробників медіа щодо захисту дитини в інформаційному просторі
- Дослідити феномени психології медіатравматизації та шляхи подолання наслідків інформаційної війни, ролі медіа в психологічній реабілітації.
НАШ НАУКОВИЙ КОЛЕКТИВ
Новини
- Дитячо-батьківський проєкт «Протидія медіатравмі в складі травматизації війною» 27.05.2024
- Наші перші герої засвоєння курсу Медіакультура 22.05.2024
- Національно-патріотичне виховання молоді: психологічний аспект 08.04.2024
- Медіаграмотність на часі. Головні тренди в медіаосвіті-2023 та прогнози на 2024-й 02.01.2024
- Як сексуальний контент впливає на розвиток дитини 30.12.2023
Дякую!
Тепер редактори знають.