НАЙДЬОНОВА Л.А.
НАЙДЬОНОВА Л.А.
Доктор психологічних наук
ЧЕРЕПОВСЬКА Н.І.
ЧЕРЕПОВСЬКА Н.І.
Кандидат психологічних наук
ВОЗНЕСЕНСЬКА О.Л.
ВОЗНЕСЕНСЬКА О.Л.
Кандидат психологічних наук
БОНДАРЕВСЬКА І.О.
БОНДАРЕВСЬКА І.О.
Кандидат психологічних наук
ЧАПЛІНСЬКА Ю.С.
ЧАПЛІНСЬКА Ю.С.
Кандидат психологічних наук
ДЯТЕЛ Н.Л.
ДЯТЕЛ Н.Л.
Магістр психології

ГО “Українська асоціація медіапсихологів та медіапедагогів”

Бажаєте приєднатись?

ЛАБОРАТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДІАОСВІТИ

Лабораторію створено 2006 року як перший в Україні науковий підрозділ, що має за мету відстеження рівня медіакультури шкільної молоді та дорослого населення, осмислення методологічних і методичних підходів до розгортання медіаосвіти в системі загальноосвітньої школи.

Робота наукового підрозділу спирається на теоретико-методологічну базу та багаторічний досвід досліджень інформаційного простору України, що проводились Інститутом соціальної та політичної психології з 1994 р. під керівництвом чл.-кор. НАПН України М.М. Слюсаревського.

Колектив лабораторії досліджує соціально-психологічні аспекти масової комунікації та організації медіаосвіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації, готовності до ефективної взаємодії з інформаційним простором.

Теми дослідження лабораторії попередніх років:

  • 2006–2008 рр. - «Соціально-психологічні засади формування медіакультури особистості»
  • 2009–2013 рр. - «Соціально-психологічні аспекти взаємодії інформаційного та освітнього просторів України»

Нині лабораторія виконує науково-дослідну роботу за темою:

  • 2014-2016 рр. - «Соціально-психологічні та психолого-педагогічні умови організації медіаосвіти молоді»

До творчих здобутків лабораторії входять:

  • Концепція впровадження медіаосвіти в Україні, схвалену постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 29 травня 2010 р., протокол № 1-7/6-150.
  • Вітчизняна соціально-психологічна модель медіаосвіти, що поєднує елементи захисного, естетичного, громадянського і творчого підходів і проходить широкомасштабну експериментальну перевірку.
  • Усеукраїнський медіаосвітній експеримент згідно із наказом МОН «Про проведення всеукраїнського експерименту з упровадження медіаосвіти в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів» №886 від 27 липня 2011 р.
  • Моніторінг медіакультури молоді
  • Медіаосвітні школи і семінари з практичної медіаосвіти (спільно з ІІТЗО і АУП)
  • Програми та методичне забезпечення шкільної та позашкільної медіаосвіти:
    • Курсу за вибором для учнів 10 класу «Медіакультура»;
    • спецкурсу «Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу» для системи підвищення кваліфікації педагогів;
    • Курсу «Медіапсихологія» для слухачів Київської малої академії наук;
    • Курсу «Медійні технології» для студентів творчих спеціальностей ВНЗ (для бакалаврів, спеціалістів, магістрів)
    • Клубних занять в творчих об’єднаннях позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (соціально-реабілітаційний напрям) «Сімейна медіакультура»;
    • Комплексна програма дитячої студії мультиплікації «Червоний собака».
  • Вікова періодизація медіаризиків, що слугує науковим обґрунтуванням національної системи «розумні позначки» для захисту дітей від телепродукції, яка може шкодити здоров’ю та розвитку дитини (створено за ініціативою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за підтримки Ради Європи).

Практичні напрацювання лабораторії полягають у підготовці та проведенні масових опитувань населення України, вчителів, шкільної та студентської молоді, які зорієнтовані на виявлення загального рівня медіакультури, з’ясування потенційних потреб у сфері медіа-реальності, виявлення вікових, регіональних відмінностей медіакультури.

  • Критерії аналітичного сприйняття особистістю медіаінформації (критичного сприймання інформації; критичного освоєння (інтеріоризації) інформації; вибору методів критичного сприй няття інформації; загального оцінювання телебачення та окремих телепередач); критерії рівня медіакультури старшокласників; критерії комунікації засобами музики як компонент соціалізації аудіальної медіакультури учнів: комунікація (інтенсивність та зміст безпосереднього спілкування та спілкування за допомогою засобів медіа щодо музики); час контакту (кількість часу взаємодії, пов’язаної з прослуховуванням музики); музичні уподобання; усвідомлення впливу музики на психологічне, соціальне, фізіологічне благополуччя підлітка та усвідомлення впливу музики на особистість.
  • Концепти медіаперцептивної комунікації, комплексний медіакультурний феномен, ілюзія насиченості онлайн-життя (поєднання переживання прискорення, миттєвості часу та відчуття внутрішньої спустошеності після перебування в мережі); дистанційна упередженність (відслідкування життя інших більш ніж розповіді про себе як тенденція до проживання «життя інших» і, як наслідок, відчуття невдоволення власним життям, заниження самооцінки, депресивні настрої); віртуальне прискорення суб’єктивного часу»(відчуття прискорення плину часу під час віртуальних практик порівняно з реальними практиками); поняття «дитячий прайм-тайм» – періоду часу з 15 до 19.
  • Модель темпорально-мотиваційної активації медіа користувачів, модель взаємодії в віртуальних групах; дезадаптивні модифікації уявлень про фізичну тривалість одиниці часу.
  • Методики:
    • моніторингу «телеменю»;
    • діагностична методика оцінки рівня розвитку медіакультури старшокласників;
    • універсальні індикатори порядкової шкали для дослідження критеріїв медіакультури;
    • методика психологічного прогнозу впливу перегляду телеконтенту на розвиток ціннісно-смислової сфери дитини;
    • індикатори фільтрації та селекції телепродукції.
  • Закономірності:
    • прямого і оберненого зв’язку міжособового спілкування і критичного мислення учнів;
    • взаємовпливу міжособового спілкування і критичного мислення;
    • взаємовпливу аналітичної роботи учнів з медіаінформацією;
    • порушення сімейної ієрархії, перекручення комунікації в родини, порушення процесів консолідації й сімейної згуртованості під впливом телеконтенту.
  • Емпірично виявлено тенденції:
    • зростання показників медіаперцептивної комунікації – здатності до критичного аналізу візуальних медіатекстів, творчого їх сприймання, застосування елементів, фрагментів переглянутого на практиці;
    • збільшення часу контактів з медіа учнів, що вивчають медіакультуру, та зниження в них мотивації до медіатворчості;
    • й діти, й батьки стають і носіями, і наслідувачами моделей медіа-поведінки.
  • Типологія споживачів, на основі рівнів насолоди від сприйняття різновидів отримуваної інформації:
    • контактери;
    • кіномани;
    • інтернавти;
    • телемани;
    • книголюби;
    • лудомани.

Перспективи

  • Дослідити медіапсихологічні засоби профілактики та подолання наслідків деструктивних інформаційних впливів на дітей та молодь.
  • Масове інтенсивне впровадження медіаосвіти в усіх областях України
  • Включити до стандартів фахової підготовки та підвищення кваліфікації шкільних учителів за медіаосвітнім напрямом медіаінформаційну грамотність, медіа комунікаційну компетентність і критичне мислення.
  • Розвиток громадського медіаосвітнього руху.
  • Формування медіапсихологічної компетентності виробників медіа щодо захисту дитини в інформаційному просторі
  • Дослідити феномени психології медіатравматизації та шляхи подолання наслідків інформаційної війни, ролі медіа в психологічній реабілітації.

Нагороди та відзнаки