Презентація Національної доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні (до 35-річчя Незалежності України)»

Розділ 6. Інформаційна безпека освітнього середовища в контексті викликів гібридної російської агресії

До шостого розділу про інформаційну безпеку безпосередньо доклали зусилля співробітники відділу психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України під керівництвом М. М. Слюсаревського, зокрема заступниця директора з наукової роботи Інституту, президентка ГО Українська асоціація медіапсихологів і медіапедагогів Любов Найдьонова, старша наукова співробітниця відділу Олена Богдан.

В умовах постійних тривалих фізичних небезпек російського терору здається  інформаційні виклики відходять на другий план. Але в контексті перспектив і завдань освіти протидія інформаційній агресії, що спрямована на підрив світоглядних позицій і інтелектуального потенціалу українців – це одне з найважливіших стратегічних завдань на найближче десятиліття.

Короткі тези:

1. Всі існуючі інформаційні ризики війна посилює, ворожі дії є в інформаційному просторі і вони використовують наші вразливості. Тому маємо ці вразливості чітко знати і уміти разом захищати. Потрібно більше конструктивної групової рефлексії.
2. Вимушена дистанційність оплачується зростанням гіподинамії і втратами фізичного здоров’я. А крім того каскадом деформацій соціальних умінь і розвитку в інформаційно постраждалих дітей. Інформаційно постраждала дитина – це не лише питання витоку персональних даних, які погіршують соціальне середовище розвитку дитини, а значно складніший вплив на розвиток психіки. Визнання інформаційної шкоди, яка зростає під час дистанційності – це не заклик повертати дітей в класи під бомби, але заклик до чіткого розуміння ризиків, наслідків і відповідний напрям протидії, яку не можна відкладати.
3. Роз’яснювати батькам малих дітей до 3 років про важкі наслідки зловживання екраном для інтелектуального, емоційного і соціального розвитку, порушення базових механізмів саморегуляції. Просвіта батьків – спільна справа освіти і медіаіндустрії. Принципово – екранних практик до трьохрічного віку має бути не більше години на добу, бо вже з другої години доказово фіксується негативний вплив. Екран забирає час реального розвитку дитини.

Інформаційне життя в умовах війни – це не додаток до реального, це реальність. Ігнорування цього зумовлює каскад – ланцюжок складних зв’язків взаємовпливів, які будуть визначати наше майбутнє.

Пропонується публічне обговорення цього розділу Національної доповіді і громадська дискусія про шляхи протидії інформаційній агресії.